Одним із популярних запитів у практиці майстра БаЦзи (4 стовпи Долі) є питання:
«куди направити дитину навчатися, у який бік розвивати?»
Побутує думка, що сучасній молоді не цікаво — а може, й не потрібно — навчатися 4–5–6 років у виші, опановуючи знання, які не мають нічого спільного з реальністю та майбутньою діяльністю.
Занадто малий відсоток тих, хто потім працює за спеціальністю, і т.п.
Мовляв, фундаментальні знання їм теж не потрібні.
Якщо так розмірковувати, то дивно використовувати давні техніки китайської метафізики для сучасної людини. З цієї точки зору вони також безнадійно застаріли.
Мій “бекграунд”
Я застала на першому курсі інституту роботу програм на перфокартах і машинні зали обчислювальної техніки. Мене не травмувало те, що цей спосіб автоматизації процесів помер раніше, ніж я закінчила інститут.
І навіть той факт, що персональний комп’ютер під управлінням MS-DOS я побачила на першому місці роботи, не знецінив вузівську освіту в моїх очах.
Які можливі варіанти
Думки людей розподілилися (на повноту опису не претендую):
1. Партія “Консерваторів”
Вони за Знання.
Вважають, що класична освіта потрібна для побудови міцного фундаменту, на якому потім можна звести практично що завгодно.
2. Партія “Прагматиків”
Вони за Вміння.
Просувають отримання прикладних знань, орієнтованих на практику.
3. Партія “Авантюристів”
Вони за Навички.
Власне, це результат багаторазового повторення певних дій.
“Нащо вся ця освіта — пішов на 3-місячні курси, освоїв — і працюєш”.
Таке собі ПТУ на сучасний лад.
Є прихильники навчання у “правильних” навчальних закладах, де молоді люди здобувають знайомства і зв’язки, знаходять партнерів у житті (для шлюбу) тощо.
Тут уже не важливо, чому вчитися — це не про освіту, а про соціальні ліфти або закладання під них фундаменту.
Митрофанушки вічні
Я не вважаю, що у молоді якісь інші прагнення чи потреби.
Вони технічно більш підковані, але те, що вони виросли в реальності, відмінній від нашої, не змінює їх людської суті.
На мій погляд, залежність від гаджетів їм може зіграти злий жарт.
Вони вміють жити з гаджетами, але без них — безпорадні.
Останні 100 років кожне покоління жило в реальності, сильно відмінній від тієї, в якій жили їхні батьки. Зміни відбувалися з неймовірною швидкістю.
Моя прабабуся була малограмотною селянкою від сохи, дідусі були грамотні й пересіли на трактори.
Батьки застали електрифікацію сіл, отримали середньо-спеціальну (вищу) освіту і переїхали в місто.
Я не застала життя без побутових газових та електричних приладів, телебачення й програвача вінілових платівок.
Сучасні діти не жили без інтернету та електронних гаджетів.
За останні 20 років життя змінилося до невпізнаваності.
Воно стало зручним, технічно оснащеним (розумні будинки, побутова техніка, якою керують зі смартфона, онлайн-сервіси, цифрові підписи), більш безпечним у фізичному сенсі (відеоспостереження, засоби зв’язку) і прозорим у сенсі втрати приватності (цифровий слід, який ми залишаємо свідомо й пасивно).
Людина залишилася колишньою.
Як каже моя подруга: “З того ж лайна і палок”.
Цифровізація ще не змінила того, що наша біологічна нейромережа керує процесами в організмі, який складається з плоті й крові.
З часів Митрофанушки з “Недоросля” Фонвізіна (240 років тому) фраза “Не хочу учиться, а хочу жениться!” майже не втратила актуальності.
Молодь у всі часи вважає себе вже достатньо розумною, щоб витрачати час на дурнувате навчання й слухати старше покоління.
А сучасність — нахабною, такою, що вимагає “чогось нового”.
Ага. Тільки забувають уточнити, що все нове — ще більш технологічно складне, а не зібране “на колінці”.
Дев’ятий період летючих зірок, на порозі якого ми стоїмо (з лютого 2024), підсилюватиме тренд:
“тверде зовні — порожнє всередині”.
Зовні яскраве, красиве, сяюче “успішним успіхом”, а всередині — порожнє.
Тому вам вирішувати, куди направляти увагу вашу і ваших дітей.
Чи є сенс у навчанні?
У класичному навчанні справді може бути мало сенсу, окрім:
- розвитку власного інтелекту
- структурування мислення
- розширення можливостей
Сам процес навчання виробляє вміння опрацьовувати інформацію і здатність до самоорганізації.
Навчатися потрібно всім.
Тренувати мозок і пам’ять необхідно — так само, як м’язи тіла — щоб не деградувати й не втратити інтерес до життя й навколишнього світу.
І навичку вчитися краще розвивати з дитинства.
Всім потрібна різна освіта.
Комусь дано занурюватися у фундаментальні науки, комусь — у прикладні, третім — доступно розвинути лише окремі професійні навички.
Немає потреби змушувати всіх отримувати вищу освіту.
Але читати, писати й зв’язно викладати думки рідною мовою повинні вміти всі психічно здорові люди.
У кожної людини є талант, її сильна сторона. Сфера життя, в якій вона може бути успішною.
Знайти це місце сили й допомогти розвинути — завдання батьків.
Найраціональніше — йти за талантом і здібностями, а не за модними трендами.
У проясненні таланту дитини можуть допомогти психологи, астрологи, дешифрувальники БаЦзи (4 стовпи Долі) та інші читачі карт життя, якщо дитина явно їх не проявляє.
Інвестуйте час і гроші у розвиток здібностей та освіту вашої дитини.
Навіть якщо всі навколо говорять про “безсенсовність освіти”.
Можливо, це — одне з небагатьох у наш час, що справді має сенс.
Додаткові роздуми про освіту та здібності дітей
Питання вибору освіти для дитини залишається актуальним у будь-які часи. Сучасний світ змінюється швидко, технології щороку стають складнішими, а вимоги ринку праці — вищими. Проте попри це фундаментальна суть не змінюється: у кожної людини є природні таланти, сильні сторони та сфери, де вона здатна досягти успіху. Саме тому так важливо розуміти індивідуальні здібності дитини та підтримувати їх розвиток.
Метод БаЦзи може бути корисним інструментом для батьків. Він допомагає побачити схильності, природні ресурси, темперамент і сильні риси особистості. Це не замінює освіту чи психологічний аналіз, але може доповнити картину й підказати, де дитині буде легше реалізувати себе.
Освіта — це не лише диплом. Це розвиток мислення, інтелекту, самостійності та системності. Хтось природно тяжіє до фундаментальних наук, хтось до прикладних вмінь, а комусь більше підходить оволодіння конкретним ремеслом чи технічними навичками. Немає універсального рецепту: важливо йти за інтересом і талантом.
Підтримка, розуміння та уважність батьків — ключ до того, щоб дитина знайшла свою дорогу. БаЦзи може допомогти побачити напрямок, але рухатися в ньому дитина буде сама.